Історія закладу освіти

Немає почуття глибшого, ніж любов до Батьківщини. Вона починається з усвідомлення синівської причетності до тих місць, де народився і зростав. Такою отчою землею для жителів села Лисогірка є їх рідна місина. Лисогірка – одна з найвіддаленіших населених пунктів у Теофіпольському районі. В історичному минулому села немало подій, що записані хвилюючими сторінками в славну історію України. Лисогірка – одне із кількох сіл Святецької сільської ради. Розкинулося воно на правому мальовничому горбистому березі річки Жердь, за 17 кілометрів від районного центру. Назва села походить від рельєфу місцевості, над якою вивищується лиса гора. Вперше назва Лисогірка згадується 1629 року, як маєток князів Збаразьких. Шкільна історія села сягає початку ХХ століття. Саме тоді тут відкрито церковно-парафіяльну школу. 1909 року у ній навчалося 47 учнів, працював учитель. До школи ходили діти селян.

У 1921 році у Лисогірці відкрилася трирічна трудова школа . Її розмістили у поміщицькому будинку, відвели десятини землі. 1925 року у школі навчалося 77 учнів, працював один вчитель. З 1925-26 навчального року школу перетвореноу чотирирічну, з дітьми працювало два вчителі. У листопаді 1924 року в селі відкрито лікпункт, який відвідувало 46 чоловік.

1924 року у Лисогірці почала діяти хата – читальня. Згодом в селі відкрито неповну середню школу. У 1939-40 навчальних роках в ній навчалося 223 учні, працювало 9 вчителів. За час фашистської окупації школу було зруйновано. Але після визволення селяни відновили зруйноване господарство. Ще у 1944-1945 роках відбудовано і школу. У селі знову почала працювати неповна середня школа. А в 1973 році місцевий колгосп «Більшовик» збудував нове приміщення школи. Сьогодні тут навчається 61 учень і працює 14 вчителів. Педагогічний колектив постійно працює над підвищенням професійної майстерності. При школі працює бібліотека, ведеться гурткова робота.

Кiлькiсть переглядiв: 340

Коментарi